продажа шиншилл

НАША ІСТОРІЯ, ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЬ. Літом 1994р мені вдалось побувати на виставці відомої Німеччині фірми "SWOS". Побачивши цих милих та лагідних звірят, я зрозумів що це "моє" - наче відчував, що саме цей бізнес буде справою мого життя. Пройшли довгих чотири місяці... контакти з працівниками фірм, відвідини звіроферм не тільки в Німеччині, а і на території Чехії, Словаччини, Хорватії, і тоді я прийняв остаточне рішення придбати шиншил. Звичайно був певний стах та виникало багато запитань: "а якщо загине?", "а чи буде ринок збуту?". І все ж, вивчаючи ситуацію на теренах колишнього Союзу, я зрозумів, що ця справа перспективна і на довго. По всій території шиншил просто не було, і це зрозуміло, адже колгоспно-колективна система не змогла впровадити шиншиловодство, бо це тварина від якої не можна вкрасти. І от настав той день, коли 5 звірків шиншили перетнули кордон України та приїхали до Львова - це сталося 1 грудня 1993 року. Заплативши 3000 доларів США., та пройшовши відповідне навчання, я розмістив звірят в орендованій на той час 2-х кімнатній квартирі та доглядали ми їх з дружиною як малих дітей. Це був перший етап створення розведення, який потребував створення мікроклімату для існування тварин. Корм, стружку та навіть сіно я привіз з Німеччини. Почалась клопітка робота по впровадженню шиншиловодства: це і реклама, зустрічі, та саме головне місяці очікування потомства привезених звірят. Зустрічі з потенційними клієнтами, а це в основному кооперативи, відбувались по різному, та і враження про такий вид бізнесу як шиншиловодство складалося у всіх різне: одні були в захваті від отриманої інформації, а інші казали: "краще я собі машину за такі гроші куплю!". Такі ж слова я почув від багатьох людей і серед них були мої друзі, знайомі та родичі, які казали, що мовляв "з Німеччини нормальні люди машини привозять, а ти 5 щурів за 3000 доларів привіз". Одним словом підтримки було мало. Тварин звісно я купив, але з часом зрозумів одну істину, досвід - це така річ яку можливо набути лише важкою працею, і аж ніяк не купити. Це зараз ми надаємо он-лайн консультації нашим звіроводам по будь-яким питанням щодо догляду та годівлі, а тоді це було не так просто отримати з Німеччини консультацію, от і виходили з становища як могли, користуючись насамперед літературою привезеною з тої ж Німеччини. Ще одна цікава особливість: звірок, який занесений в "Червону книгу", являється фауною Південної Америки, а підхід до нього німецький. З часом я зрозумів, ФОРМУЛУ УСПІХУ ШИНШИЛОВОДСТВА: ГЕНЕТИКА+СЕЛЕКЦІЯ+МІКРОКЛІМАТ+СТАБІЛЬНИЙ КОРМ+ЧАСТИНКУ СВОГО СЕРЦЯ. І от на щастя наші сподівання виправдались коли 31.03.1994 року ми отримали таке очікуване потомство. Спочатку було тривожно бо думали що самочка не годує малих, (бо не знали годує самочка малих сидячи), але з часом, як то кажуть процес пішов. Згодом зустрічаючись з німцями та з іншими партнерами закордоном я зрозумів, що потрібно збільшувати поголів'я та інтенсивно впроваджувати цю справу на Україні та країнах колишнього Радянського Союзу. Ми почали розширювати поголів'я за рахунок співпраці з німецькою фірмою "RIHERT", що в Баварії, невдовзі ця співпраця дала свої плоди, адже тварини цієї фірми були з надзвичайно хорошим родоводом. Технологія шиншиловодства передбачає обєднання відповідальних та закоханих в цю справу людей. Станом на сьогоднішній день дивлячись на карту колишнього Союзу, на якій прапорцями відзначені міста, де є наші представники звіроводи, переймає відчуття гордості– це все наш результат багаторічної праці. Наші представники-партнери є і в Білорусії, Вірменії, Росії, Грузії та безліч на Україні, загалом це близько 500 звірогосподарств. Я маю надію на те, що все нові та нові люди розділятимуть мою думку про те, що шиншиловодство це насправді цікава та прибуткова справа, і ще не одна людина знайде себе в ній. Наш багаторічний досвід ми виклали в досить цікавій на нашу думку книзі, яка є свого роду першим кроком до прийняття рішення: бачите Ви себе в цій справі чи ні.